Гаванський шляхопровід або Метроміст в правобережному києві

Метроміст в правобережному києві.Здавалося б суцільна маячня, адже всі гілки метрополітену на правому березі - підземні. Але судячи по схемі шляхового розвитку метрополітену видно, що перегін між станціями Берестейська та Нивки має надземну ділянку.

Для того, щоб розібратись як же насправді виглядають перегони між двома станціями я зараз знаходжусь на проспекті перемоги. Прямо піді мною станція метро Берестейська. Далі, під проспектом в напрямку станції Нивки прокладені тунелі на глибині приблизно 10-и м. Пройшовши 300 метрів від Берестейської в цьому напрямку, можна дійти до мосту. А точніше гаванського шляхопроводу. Його історія напряму пов'язана з таємничим метромостом. 

Вперше шляхопровід був побудований у другій половині 1910-х років під час побудови північної залізничної гілки від Київ-Волинського до гавані. Шляхопровід був дерев’яним, по ньому здійснювався автомобільний та трамвайний рух по Брест-Литовькому шосе у напрямку Святошина.

Пізніше був зруйнований під час Другої світової війни, у нинішньому вигляді відновлений у 1950-х роках. Південну частину шляхопроводу, по якій наразі здійснюється автомобільний рух в сторону центру, було зведено на Брест-Литовському проспекті в безпосередній близькості від залізничної станції Рубежівський. Там знаходилась і трамвайна лінія. При продовженні у 1971 році Святошинсько-Броварської лінії метро до станції «Святошин», нова ділянка якої має неглибоке залягання та будувалась відкритим методом, була відкрита друга черга шляхопроводу.

На другій черзі шляхопроводу значно відчувається рух потягів під ногами.
Це є тунелі метрополітену, які знаходяться над землею. З автомобільної частини складно розгледіти метроміст.Тому потрібно спуститися до залізничних шляхів поблизу залізничної станції з назвою "Рубежівський".На відстані двухсот метрів від неї знаходиться шляхопровід.

Поглянувши на нього з низу можна зрозуміти, як він влаштований. Під автодорожньою частиною знаходиться критий метроміст, з якого чутно звуки та вібрацію проїзжаючих потягів підземки, нижче знаходиться залізничний тунель кільцевої гілки столичної електрички. Пройшовши другу чергу шляхопроводу, відразу відкривається вид на першу. Вона набагато простіше в конструкції, складається лише з автомобільної частини та трубопроводу.

Також, біля 1-ї черги шляхопроводу, пройшовши трохи в напрямку станції Борщагівка видно кругляк. Це є залишки першого шляхопроводу, який був зруйнований під час 2-ї світової війни. Тоді він знаходився південніше. Вздовж залізничних колій протікає струмок, який під шляхопроводом впадає в колектор, після якого виходить на поверхню та впадає в річку Сирець біля станції "Рубежівський".

Витоки та початок самої річки Сирець знаходяться неподалік від цього місця.

Сподіваюсь, мені вдалося розвіяти завісу таємничого метромосту, який з вікна потягу практично неможливо відрізнити від звичайного тунелю. До зустрічі.

Документальне відео зі шляхопроводу:
https://youtu.be/dCFiDRlITkI

Найдовший будинок в Києві

На півдні Києва непоміченою стоїть будівля довжиною в 2 км.

Перший по довжині будинок у Києві та другий по території України, знаходиться в житловому масиві Теремки-І і вміщує в себе більше 12 тис. жителів.

Сам будинок по своїй конструкції є сукупністю 68 блок-секцій панельних будинків серії КТ різних типів. Це є "Трилисник" та "Пластина". Будинки серії КТ (Київська Технологія) починаючи з середини 70-х років стали одними з найпоширеніших у міській забудові Києва. Пік будівництва цього типу будинків припадав на 2 половину 70-х та 80 роки. Блок-секції типу "Трилисник" мають кут повороту 120 градусів та кількість поверхів, яка різниться в різних частинах від 14 до 21 поверху.

16 "Трилисників" розміщені між блок-секціями типу "Пластина". "Пластина" ж, в свою чергу різниться секціями з кількістю поверхів 12, 14, 16, 18 поверхів.

Також в цьому будинку присутні всі типи квартир, від 1 до 5 кімнатних. Всі секції архітектурно об'єднані в одну споруду сотоподібної форми.

Поверховість ступінчасто знижається до кінцевих "променів" споруди. Довжина будинку по осі 2128 м.  Загальна площа 375 тис. м² та 4496 квартир, 

Проект будинку розробив та збудував ДБК-3 (Домобудівельний Комбінат) з 1986 по 1990. Сам мікрорайон Теремки-І був збудований в період 1984-1990 роки тим же самим ДБК-3.

Його назва походить від характеру давньої забудови - невеличких будиночків-теремків. "Теремки-1" відрізняє "безперервність" житлової структури, оригінальність, неповторність і своєрідність об'ємно-просторової композиції, єдиний архітектурний ансамбль забудови, каскадний принцип формування різноповерхової структури.

Будівництво метро на Троєщину розпочалось

На Подолі 2012-го були проведені деякі роботи, по будівництву метро на Троєщину. Але все обмежилось двома відрізками тунелів по 4 - в одному і 5 - по сусідньому тунелю, блоків цільно-секційного оброблення тунелів метро мілкого закладення.

Мені вдається проникнути на територію "Метробуду" і непомітно підійти до тунелю.

Заглянувши за великий паркан. можна спостерігати два невеликих шматочка тунелів:

Так як 9 блоків вже встановлені на свої проектні позиції, десятий так і не встановлений і валяється поруч. З таких блоків і складаються тунелі метро не глибокого закладення. Їх довжина 1,5 м, висота 5 м, ширина 4,4 м, маса 13,3 т.

Кран для переміщення тунельних секцій  та будмайданчик з будівельниками та всякою охороною)

За проектом тунелі, що йтимуть в сторону цього крану, будуть примикати до майбутньої станції "Подільська". А в іншому напрямку потяги виходитимуть з тунелю на поверхню, до подільського мостового переходу і прямуватимуть на Троєщину.

В середині тунелю. Висота 5м суттєво відчувається.

Колись це все буде під землею

Також на території будівництва розташована ось така естакада для розвантаження вагонів. Невеличкі платформи виглядають досить цікаво але досить іржаві та ненадійно закріплені.

На момент мого відвідування біля тунелів ніяких робіт не проводилося. Та й зараз ніяких змін не відбулось. Хочеться сподіватись, що роботи відновляться і я ще раз повернуся на це місце.

Відео:

Бомбосховище біля легендарної ВТ або "як нас закрили"

Районування:Київ (Вишгородський масив)
Учасники:DF1,Romanyck,Ілля

То був звичайний прохолодний вечір Листопада, хотілося лізти в підземлю, бажано теплу.
І от мій товариш Romanyck надибав, що вхід в підвал в нього останнім часом був відкритий.
А підвал по моїм здогадкам повинний був нас вивести до бомбосховища, вентиляційна шахта з якого красувалася в дворику будинку.
Будинок доречі був сталінського періоду, 50-х років. Тому в існуванні хоч якогось найменшого бомбосховища можна було не сумніватись.
Отже, настав час перевірити.

Зібралися ми біля основного залазу в теплотрасу ВТ, на той час я ще не знав про її існування. І подалися до найближчої аптеки за марлевими пов'язками.
Адже за словами Romanyck "біля підвалу віяло суттєвою присутністю плісняви". Заглянувши до 3-ї аптеки в тій же сталінці, ми нарешті знайшли те, що нам потрібно.
Пройшовши до внутрішнього дворику ми розділилися. Я з Іллею двиинули в сховище о 15.00 а Romanyck був на підстраховці на випадок, якщо нас там закриють."Закриють" - це звучало безглуздо. На товстих металевих дверях був великий шпінгалет. Кому буде потрібно його зачиняти? Тим більше, що судячи з зонішнього вигляду дверей ними вже давненько не користувались. Але наші застереження були не даремні, невдовзі так і сталося. Отже, коли ми розділились, ми домовились, що подзвонимо Romanyck, коли виліземо. Подзвонити ми повинні були до 16.00. Якщо ж ми цього не зробимо то це означає, що в нас неприємності. Romanyck був місцевий, жив відносно близько і знав що робити в разі крайньої необхідності.
Ми вдягнули пов'язки, я увімкнув камеру, щоб зафільмувати усе для подальшого картографуваня. І ми вирушили.
15.05 (приблизно) Romanyck відчиняє хід до під'їзду та відділяється. Побачивши двері до підвалу, я довго не міг зрозуміти їхнього призначення. 
Вони були великі, товсті, з металу але аж ніяк не походили на звичні гермодвері.Відчнинивши їх мені в обличчя війнуло присутністю плісняви та вологи. Перед нами був звичайний хід до підвалу. Зайшовши в середину Ілля повільно прикрив скриплячі двері. І тільки но він це зробив, хтось зайшов до під'їзду. Ми постояли декілька секунд...
Все затихло, скоріш за все житель будинку. ми спустилися до низу, я увімкнув світло. Декілька хвилин темряви дали про себе знати. 
Навіть мій слабкий динамо-ліхтар для кемпінгу здавався мені яскравим. В мого товариша був дещо потужніший налобний ліхтар, який я прикрутив до камери а йому віддав свій. Спустившись до підвалу я вперше познайомився з "китайськими оранжерейними кониками". В реалі вони були не такими страшними, як на фото і вели себе ніби спокійно.

1. Власне коники

 Поки ми оглядали місцевість біля сходів, ще хтось зайшов до під'їзду і... з нелюдською силою гаркнув по засову на дверях, Що вони аж завібрували. 
Вимкнувши світло та почекавши трохи, Ілля підійшов до дверей. Нас зачинили ззовні. Якщо так часто до під'їзду заходять люди то є ймовірність того, що нас хтось почує і випустить, подумав я. Але згадав, що в сусідньому під'їзді на 1-му поверсі банк. І нагадувати про свою присутність м'яко кажучи, нам не рекомендовано. Тому було вирішено пройти підвал, знайти сховище і вилізти по можливості з іншого під'їзду.
Сходи вивели нас до кімнати. Праворуч був вузький коридор з комунікаціями а зліва кімната. 

2.коридор з комунікаціями

Залишивши коридор на потім ми двинули до кімнати. 
Пройшовши декілька кімнат, я почав усвідомлювати, що це самий звичайнісінький підвал функція якого полягала тільки в обслуговуванні комунальних потреб.

3. коридор складений з проходів в кімнатах

Кімната за кімнатою, нічого нового. Але потім почались деякі зміни. В одній з кімнат я побачив 2 туалети, а пройшовши ще трохи далі на стінах почала проблискувати темно-зелена плитка. 
Мої сумніви про те, що тут не буде входу до сховища миттєво відпали, як тільки в одній з чергових кімнат я побачив справжню вентиляційну установку, вкриту товстим пластом іржі. Труба з установки вела до сусідньої кімнати. А в ній знаходилася ще набагато більша вент. установка та невеличкий квадратний тунель, який вів мабуть до того самого вент. кіоску в дворі.
Кімната з великою установкою мала ще дві малі кімнати одна з раковиною а інша теж з механізмом для вентиляції і деякими ознаками "генераторної". 
Вийшли ми з цих технічних приміщень до основного коридору, який проходив через більшість кімнат і рушили далі. А далі цей коридор закінчувався поворотом праворуч і вивів нас до сходів, аналогічних тим, по яким ми заходили. Зорієнтувавшись я зрозумів, що це вихід в сусідній під'їзд, той самий де знаходився банк. Двері для виходу теж було зачинено. Також біля цих сходів теж був комунікаційний тунель в невідомому напрямку. Ілля вирішив пройтися по ньому але дійшовши до повороту з невідомих причин розвернувся, підійшов до сходів і ми пішли далі.
Поруч з виходом до під'їзду був ще один короткий коридор. З нього був прохід до двох кімнат. З кімнати, що праворуч доносилось слабке дзюрчання води. Також з одної кімнати в іншу була проведена нова пластикова труба.
Ця труба з'єднувалась в кімнаті праворуч з іншою, що йшла кудись в низ і при цьому верхня частина її була зрізана, що і сприяло характерному звучанню водяного потоку. Судячи з запаху в приміщенні нечистот там не було. Про призначення цих труб та того, що по ним текло, залишається тільки здогадуватись. Також там знаходились відносно новенькі електрощитові з та ящички з реле, було чутно звичне для щитових гудіння. В цій кімнати ми зробили невеличкий перевал та зробили декілька фотографій.

4.Кімната з щитовими

Так як далі йти не було куди та й виходу не вдалося знайти, ми все ж таки вирішили повернутися до місця інсталу та дочекатися Romanyck-а. В кімнаті що була лівіше знаходилося багато труб і всі були в досить не поганому стані. Схоже за цією частиною підвалу слідкували. Тому я почав усвідомлювати, наскільки не бажаним був привал біля щитової.
Повертаючись назад я почав більше звертати уваги на усілякі дрібниці такі як, павутиння, пляшки на трубах, та пил, в частині, де було сховище його було неймовірно багато. Також стіни деяких кімнат були щільно вкриті якимись комахами.
На годиннику 15.45. Дійшовши до місця інсталу Ілля дістав смарт і подзвонив Romanyck-у. На відміну від мого в нього був відмінний зв'язок під землею.
Через декілька хвилин хтось зайшов до під'їзду. Це був Romanyck, який посмикавши засов сказав, що в нас проблеми. Хтось добряче приклався рукою до шпінгалету. Потрібно було йти за інструментом, щоб нас витягнути звідти. Тому ми залишилися чекати. Ілля заряджав мій ліхтар, який постійно сідав та в перервах від зарядки сидів в інтернетах.
А я ще раз пройшовся по всьому підвалу та перезняв його. Через деякий час прийшов Romanyck та легенько вдарив по засову. Я з полегшенням видихнув і пішов до виходу. Але засов не піддавався.потрібно було ще вдарити. Неочікувано хтось зайшов до під'їзду. Ми притихли. З Romanyck-ом зав'язалася невеличка розмова з якої я тільки розібрав "добрий вечір".
Різкий удар по дверям ледь не оглушив мене. Потім ще один, да такий, що аж вібрація перекинулась на стіни. Двері було відчинено.
В лічені секунди ми вибігли, все зачинили та вийшли на вул. В*********у. При виході з підвалу ми заховали все, що могло викликати хоч найменші підозри. Тому вже від найближчої тролейбусної зупинки ми спокійно розійшлись по домівках.

Відео: