Учасники:DF1,Romanyck,Ілля
То був звичайний прохолодний вечір Листопада, хотілося лізти в підземлю, бажано теплу.
І от мій товариш Romanyck надибав, що вхід в підвал в нього останнім часом був відкритий.
А підвал по моїм здогадкам повинний був нас вивести до бомбосховища, вентиляційна шахта з якого красувалася в дворику будинку.
Будинок доречі був сталінського періоду, 50-х років. Тому в існуванні хоч якогось найменшого бомбосховища можна було не сумніватись.
Отже, настав час перевірити.
Зібралися ми біля основного залазу в теплотрасу ВТ, на той час я ще не знав про її існування. І подалися до найближчої аптеки за марлевими пов'язками.
Адже за словами Romanyck "біля підвалу віяло суттєвою присутністю плісняви". Заглянувши до 3-ї аптеки в тій же сталінці, ми нарешті знайшли те, що нам потрібно.
Пройшовши до внутрішнього дворику ми розділилися. Я з Іллею двиинули в сховище о 15.00 а Romanyck був на підстраховці на випадок, якщо нас там закриють."Закриють" - це звучало безглуздо. На товстих металевих дверях був великий шпінгалет. Кому буде потрібно його зачиняти? Тим більше, що судячи з зонішнього вигляду дверей ними вже давненько не користувались. Але наші застереження були не даремні, невдовзі так і сталося. Отже, коли ми розділились, ми домовились, що подзвонимо Romanyck, коли виліземо. Подзвонити ми повинні були до 16.00. Якщо ж ми цього не зробимо то це означає, що в нас неприємності. Romanyck був місцевий, жив відносно близько і знав що робити в разі крайньої необхідності.
Ми вдягнули пов'язки, я увімкнув камеру, щоб зафільмувати усе для подальшого картографуваня. І ми вирушили.
15.05 (приблизно) Romanyck відчиняє хід до під'їзду та відділяється. Побачивши двері до підвалу, я довго не міг зрозуміти їхнього призначення.
Вони були великі, товсті, з металу але аж ніяк не походили на звичні гермодвері.Відчнинивши їх мені в обличчя війнуло присутністю плісняви та вологи. Перед нами був звичайний хід до підвалу. Зайшовши в середину Ілля повільно прикрив скриплячі двері. І тільки но він це зробив, хтось зайшов до під'їзду. Ми постояли декілька секунд...
Все затихло, скоріш за все житель будинку. ми спустилися до низу, я увімкнув світло. Декілька хвилин темряви дали про себе знати.
Навіть мій слабкий динамо-ліхтар для кемпінгу здавався мені яскравим. В мого товариша був дещо потужніший налобний ліхтар, який я прикрутив до камери а йому віддав свій. Спустившись до підвалу я вперше познайомився з "китайськими оранжерейними кониками". В реалі вони були не такими страшними, як на фото і вели себе ніби спокійно.
1. Власне коники
Поки ми оглядали місцевість біля сходів, ще хтось зайшов до під'їзду і... з нелюдською силою гаркнув по засову на дверях, Що вони аж завібрували.
Вимкнувши світло та почекавши трохи, Ілля підійшов до дверей. Нас зачинили ззовні. Якщо так часто до під'їзду заходять люди то є ймовірність того, що нас хтось почує і випустить, подумав я. Але згадав, що в сусідньому під'їзді на 1-му поверсі банк. І нагадувати про свою присутність м'яко кажучи, нам не рекомендовано. Тому було вирішено пройти підвал, знайти сховище і вилізти по можливості з іншого під'їзду.
Сходи вивели нас до кімнати. Праворуч був вузький коридор з комунікаціями а зліва кімната.
2.коридор з комунікаціями
Залишивши коридор на потім ми двинули до кімнати.
Пройшовши декілька кімнат, я почав усвідомлювати, що це самий звичайнісінький підвал функція якого полягала тільки в обслуговуванні комунальних потреб.
3. коридор складений з проходів в кімнатах
Кімната за кімнатою, нічого нового. Але потім почались деякі зміни. В одній з кімнат я побачив 2 туалети, а пройшовши ще трохи далі на стінах почала проблискувати темно-зелена плитка.
Мої сумніви про те, що тут не буде входу до сховища миттєво відпали, як тільки в одній з чергових кімнат я побачив справжню вентиляційну установку, вкриту товстим пластом іржі. Труба з установки вела до сусідньої кімнати. А в ній знаходилася ще набагато більша вент. установка та невеличкий квадратний тунель, який вів мабуть до того самого вент. кіоску в дворі.
Кімната з великою установкою мала ще дві малі кімнати одна з раковиною а інша теж з механізмом для вентиляції і деякими ознаками "генераторної".
Вийшли ми з цих технічних приміщень до основного коридору, який проходив через більшість кімнат і рушили далі. А далі цей коридор закінчувався поворотом праворуч і вивів нас до сходів, аналогічних тим, по яким ми заходили. Зорієнтувавшись я зрозумів, що це вихід в сусідній під'їзд, той самий де знаходився банк. Двері для виходу теж було зачинено. Також біля цих сходів теж був комунікаційний тунель в невідомому напрямку. Ілля вирішив пройтися по ньому але дійшовши до повороту з невідомих причин розвернувся, підійшов до сходів і ми пішли далі.
Поруч з виходом до під'їзду був ще один короткий коридор. З нього був прохід до двох кімнат. З кімнати, що праворуч доносилось слабке дзюрчання води. Також з одної кімнати в іншу була проведена нова пластикова труба.
Ця труба з'єднувалась в кімнаті праворуч з іншою, що йшла кудись в низ і при цьому верхня частина її була зрізана, що і сприяло характерному звучанню водяного потоку. Судячи з запаху в приміщенні нечистот там не було. Про призначення цих труб та того, що по ним текло, залишається тільки здогадуватись. Також там знаходились відносно новенькі електрощитові з та ящички з реле, було чутно звичне для щитових гудіння. В цій кімнати ми зробили невеличкий перевал та зробили декілька фотографій.
4.Кімната з щитовими
Так як далі йти не було куди та й виходу не вдалося знайти, ми все ж таки вирішили повернутися до місця інсталу та дочекатися Romanyck-а. В кімнаті що була лівіше знаходилося багато труб і всі були в досить не поганому стані. Схоже за цією частиною підвалу слідкували. Тому я почав усвідомлювати, наскільки не бажаним був привал біля щитової.
Повертаючись назад я почав більше звертати уваги на усілякі дрібниці такі як, павутиння, пляшки на трубах, та пил, в частині, де було сховище його було неймовірно багато. Також стіни деяких кімнат були щільно вкриті якимись комахами.
На годиннику 15.45. Дійшовши до місця інсталу Ілля дістав смарт і подзвонив Romanyck-у. На відміну від мого в нього був відмінний зв'язок під землею.
Через декілька хвилин хтось зайшов до під'їзду. Це був Romanyck, який посмикавши засов сказав, що в нас проблеми. Хтось добряче приклався рукою до шпінгалету. Потрібно було йти за інструментом, щоб нас витягнути звідти. Тому ми залишилися чекати. Ілля заряджав мій ліхтар, який постійно сідав та в перервах від зарядки сидів в інтернетах.
А я ще раз пройшовся по всьому підвалу та перезняв його. Через деякий час прийшов Romanyck та легенько вдарив по засову. Я з полегшенням видихнув і пішов до виходу. Але засов не піддавався.потрібно було ще вдарити. Неочікувано хтось зайшов до під'їзду. Ми притихли. З Romanyck-ом зав'язалася невеличка розмова з якої я тільки розібрав "добрий вечір".
Різкий удар по дверям ледь не оглушив мене. Потім ще один, да такий, що аж вібрація перекинулась на стіни. Двері було відчинено.
В лічені секунди ми вибігли, все зачинили та вийшли на вул. В*********у. При виході з підвалу ми заховали все, що могло викликати хоч найменші підозри. Тому вже від найближчої тролейбусної зупинки ми спокійно розійшлись по домівках.
Відео:
Немає коментарів:
Дописати коментар